Шановна Ліліє Михайлівно!
Від імені освітян шкіл з угорською мовою навчання Закарпаття до Вас звертається керівництво Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства. Нещодавно департамент освіти і науки Закарпатської облдержадміністрації розіслав керівникам навчальних закладів нашого регіону листа наступного змісту:
На виконання Плану роботи департаменту освіти і науки облдержадміністрації на 2017 рік, з метою підготовки питання на колегію у першому кварталі 2017 року „Про надання якісних освітніх послуг у закладах з навчанням мовами національних меншин” управління освіти просить до 28 січня 2017 року надати інформацію (електронну версію та на паперових носіях ) у розрізі навчальних закладів з мовами навчання національних меншин про рівень володіння державною мовою педагогічних працівників.
Окремі пункти цього листа викликали в нас обурення та глибоке занепокоєння. До того ж це відбувається тоді, коли проходить бурхливе обговорення положень законопроектів про державну мову, які викликають нерозуміння та сум серед корінного угорськомовного населення краю. Педагоги національних шкіл мають подати інформацію поіменно про рівень володіння та користування державною мовою. Збір такої інформації є принизливим.
Ми вважаємо за необхідне зазначити наступне:
– Рівень та якість освітніх послух у закладах з навчанням мовами національних меншин залежить від рівня теоретичної та методичної компетенції знань педагогів з тих дисциплін, які викладаються мовою навчання школи, тобто в угорськомовних школах – угорською мовою (крім української мови та іноземних мов), тому, по-перше, треба перевіряти ці компетенції, а також володіння педагогів мовою навчання. По-друге, рівень знань учнів залежить і від того, як обладнані кабінети, в яких умовах навчаються школярі, яким чином забезпечена школа сучасними методичними засобами, у тому числі підручниками. Наприклад, станом на початок 2016/2017 навчального року угорськомовні школи Закарпаття були забезпечені підручниками всього лише на 60%. По-третє, якість знань залежить від контингенту учнів, тому при перевірці і оцінюванні якісних знань треба врахувати і соціальне середовище навколо закладу (сільська школа, міська школа, ліцеї та гімназії і т. д.).
- Згідно із законодавством до всіх шкіл мають право приймати на роботу вчителів з дипломами України, легітимність яких на підставі рішень атестаційних комісій відповідних рівнів гарантується державою та відповідними органами. Тому нам незрозуміла потреба в інформації, яку вимагає наведений вище лист, а також те, які законодавчі акти є правовим підґрунтям даного опитування. Про знання і володіння державною мовою кожний роботодавець може переконатися з додатків до диплома. У всіх вищих навчальних закладах згідно з нормативами викладаються дисципліни «українська мова» та «ділова українська мова», з яких всі студенти складають іспит. При вступі до вищих навчальних закладів на всі спеціальності володіння абітурієнтів українською мовою перевіряється централізованими державними органами у формі зовнішнього незалежного тестування. Тести з української мови та літератури складаються на базі навчальних програм шкіл з українською мовою навчання, в яких навчаються діти, рідна мова яких українська і які всі предмети вивчають рідною мовою. Натомість випускники національних шкіл не мають можливості складати ЗНО з мови навчання, яка для них є рідною, що, на нашу думку, є дискримінаційним підходом. Якщо випускники шкіл з навчанням мовами національних меншин не досягнуть певного рівня знань, який визначає держава з української мови і літератури (повторимося, що тести складаються на основі програми для українськомовних шкіл, для випускників яких ця мова є рідною), вони втрачають можливість вступити до вищих навчальних закладів на будь-яку спеціальність, у тому числі на угорську філологію, дошкільне виховання, початкове навчання тощо. Таким чином, держава принаймні двічі перевіряє рівень володіння українською мовою в студентів всіх ВНЗ України незалежно від форми власності закладу. Опитування, яке вимагається листом, означає, що одні державні органи ставлять під сумнів роботу інших державних органів. Такі вимоги надання інформації навіюють страх та боязнь на педагогів, адже будь-які дані, що збираються груповим методом на основі власної заяви респондентів, можуть трактуватися повністю суб’єктивно, а понад усе їх тлумачення цілком залежить від цілей опитувальника, що створює можливість зловживання даними. Крім цього, особисте бачення про рівень володіння будь-якою мовою не може бути достовірною підставою для порівняння знань, і на це не має право ні начальник районного управління освіти, ні директор чи його заступник, а тільки ті інституції, які володіють певним ліцензованим методичним апаратом, а також мають на це повноваження.
- оцінювати роботу навчальних закладів на основі рівня володіння державною мовою педагогами є повністю непрофесійним, безглуздим та антидемократичним. Викладання державної мови є завданням відповідних фахівців, які володіють державною мовою, інакше вони не отримали б диплом і не мали б можливості працювати у навчальних закладах. Оцінювання роботи навчальних закладів на основі одного показника – володіння державною мовою вчителями та учнями – нагадує найтемніші часи царського та радянського періодів, які пережила та з якими боролася й українська нація.
- наше педагогічне товариство неодноразово наголошувало на нагальній потребі реформувати викладання та оцінювання знань учнів національних шкіл з української мови та літератури. Але для цього потрібно до викладання української мови й літератури у школах з навчанням мовами національних меншин застосовувати методичний, а не політичний підхід. Треба усвідомити той факт, що українська мова для національних меншин не рідна, а друга мова, і тому необхідно скласти програми згідно з методиками вивчення другої мови, а також забезпечити викладання предмету згідно з цими методиками, перевіряти володіння за міжнародними нормами перевірки знань другої мови.
- оцінювання результативності навчальних закладів, рівня їх учнів на основі тільки певної компетентності вчителя чи учня є, з педагогічної точки зору, цілком антидемократичним, негуманним, педагогічно безглуздим, і нема ніяких, тим паче наукових підстав стверджувати, що національні школи неспроможні навчати учнів на відповідному рівні.
- угорці Закарпаття, поруч з іншими національностями, є корінним населенням краю, і забезпечити знаннями учнів ефективно можна тільки рідною мовою – це безперечний, науково підтверджений факт педагогіки, а також гарантована Конституцією України та міжнародними договорами й актами, до яких приєдналася і які підписала Україна, норма.
Ми висловлюємо надію на те, що МОН України зробить усе задля забезпечення нормального та врівноваженого функціювання всіх навчальних закладів та перешкодить утискам національних шкіл. Ми впевнені, шо тільки мирна та професійна співпраця з освітянами є єдиним шляхом у вирішенні нагальних проблем освіти, що відповідає європейським нормам регулювання освітнього процесу.
Голова Закарпатського угорськомовного
педагогічного товариства
І.І. Орос
